Ігор Євгенович Тамм

    Ігор Євгенович Тамм народився  8 липня 1895 року  у Владивостоці, в родині інженера.
    У 1898 році його сім'я переїхала в Єлизаветград. Після закінчення гімназії Тамм навчався в університеті Единбурга. Перед початком Першої світової війни перевівся на фізико-математичний факультет Московського університету, який і закінчив у 1918 році з дипломом з фізики.
    Йшов добровольцем на фронт як «брат милосердя». Після короткочасного захоплення політикою (член партії меншовиків, депутат Першого З'їзду Рад від Єлисаветграда) починає академічну кар'єру. Викладає в різних наукових установах: Таврійському університеті (Сімферополь) (1919-1920), з 1920 року викладає в Одеському політехнічному інституті.
    З 1922 року (з двома короткими перервами) і до кінця кар'єри діяльність Тамма протікає в Москві. Протягом багатьох років він керує кафедрою теоретичної фізики Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ). Стає доцентом і професором. З 1934 року працює у Фізичному інституті ім. Лебедєва АН СРСР, засновує і очолює там теоретичний відділ, який справив великий вплив на наукову роботу Тамма.
    1 лютого 1933 Тамма обирають членом-кореспондентом АН СРСР по відділенню математичних і природничих наук, а 23 жовтня 1953 Ігор Євгенович стає академіком АН СРСР по відділенню фізико-математичних наук.
    Тамм — видатний фізик-теоретик. Основні напрямки наукової творчості Тамма відносяться до квантової механіки, фізики твердого тіла, теорії випромінювання, ядерної фізики, фізики елементарних частинок, а також до вирішення ряду прикладних задач. Спільно з І.М. Франком описав рух частинок в середовищі зі швидкістю, що перевищує швидкість світла в цьому середовищі (Ефект Вавилова-Черенкова), за що в 1958 році отримав Нобелівську премію. Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946). У 1967 році був нагороджений Великою золотою медаллю імені М.В. Ломоносова.
    Ігор Євгенович Тамм помер в Москві 12 квітня 1971 від бічного аміотрофічного склерозу, який призвів до паралічу дихальних м'язів.

• Ім'ям академіка   І. Є. Тамма названа площа в Москві.
• На цого честь встановлено меморіальну дошку на будинку Фізичного Інституту АН СРСР у Москві.
• У 1995 році Академія СРСР заснувала премію імені І.Є.Тамма.
• Рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2012 року Тамму Ігорю 
• Євгеновичу посмертно присвоєно звання "Почесний громадянин міста Кіровограда". 

Пам'ятник І.Є.Тамму у .Кіровограді

Микола Басов

    Микола Геннадійович Басов народився 14 грудня 1922 року в селі Усмань (зараз це місто в Липецькій області). Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до Воронежа.
     Закінчення школи співпало з початком Великої Вітчизняної війни. Микола, пройшовши курси асистента лікаря у військовій медичній академії, пішов на фронт.
    Після війни Басов продовжив освіту і вступив до Московського інженерно-фізичний інститут, одночасно працюючи лаборантом у Фізичному інституті імені Лебедєва АН СРСР. Саме тут він через кілька років захистив докторську дисертацію і став у 1958 році заступником директора, а потім і директором.
     Основний напрямок робіт Басова — квантова електроніка. У 1963 році Басов організовує в інституті лабораторію квантової радіофізики, де продовжує свої дослідження в галузі квантової електроніки. Вченому вдалося створити разом з колегами перший квантовий генератор.
     Він займався і науково-просвітницькою роботою, очолюючи редакцію журналів «Наука», «Природа», «Квантова електроніка» і товариство «Знання».
     Наукові дослідження Басова лягли в основу появи лазера. Саме він зміг створити йодний і ексимерний лазер, розробив методи і висловив ідеї застосування лазерів, наприклад, в нелінійній оптиці. За свої досягнення Басов в 1959 році став лауреатом Ленінської, а в 1964 році — лауреатом Нобелівської премії з фізики. 
     Помер радянський фізик 1 липня 2001 року.

Чарльз Гловер Баркла

     Чарльз Баркла, англійський фізик, що здійснив поляризацію рентгенівського проміння
     Чарлз Гловер Баркла (англ. Charles Glover Barkla) (*27 червня 1877, Віднес — †23 жовтня 1944, Единбург) — британський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1917 р. за досягнення у рентгенівській спектроскопії та пов'язаних питаннях рентгенівського випромінювання.
     Чарльз Баркла почав вивчати фізику і математику в 1894 р. — невдовзі після відвідування Ліверпульського Інституту — в Університеті Ліверпуля, який був тоді частиною Вікторіанського Університету.
     Після отримання диплома з фізики в 1898 р. і закінчення аспірантури в 1898 р. він отримав дослідницьку стипендію в лабораторії Кавендіша Трініті Коледжу в Кембриджі. Однак вже через рік він перейшов в королівський коледж в Кембриджі, а в 1902 р. повернувся в Ліверпуль.
     В 1909 р. він зайняв місце професора фізики в Лондонскому Університеті і перейшов в 1913 р завідувати кафедрою натурфілософії в Единбурзькому університеті, якою керував до своєї смерті.
     В 1907 р Баркла одружився на Мері Естер Ковелл. У нього було двоє синів та одна дочка. 
     Уже в 1902 р. Баркла займався рентгенівським випромінюванням. Він відкрив характеристичне рентгенівське випромінювання хімічних елементів і флуоресцентну складову розсіяного рентгенівського випромінювання. Також він виявив поляризацію рентгенівського випромінювання, що мало велике значення для усвідомлення рентгена як електромагнітного випромінювання.
    В 1917 р. він отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття характеризованого рентгенівського випромінювання елементів». У тому ж році отримав медаль Х'юза від Лондонського королівського товариства.
    Іменем Баркла названо кратер на Місяці.
Джерело: Вікіпедія.

Англійський фізик Джозеф Томсон оголосив про відкриття ним електрона

    Електрон — це перша відкрита елементарна частинка, що є матеріальним носієм найменшої маси і найменшого електричного заряду в природі.
     Це сталося 29 квітня 1897 року, коли професор Кембриджського університету, англійський фізик Джозеф Томсон, виступаючи на засіданні Лондонського королівського товариства, оголосив про своє відкриття електрона.
     Відкриття було зроблено в результаті вивчення газового розряду.
     Томсон народився в 1856 році в Чітем-Хіллі поблизу Манчестера (Великобританія). Вивчав фізику в лабораторії Бальфур Стюарта в Оуенз-коледжі в Манчестері, потім в 1876 році виграв стипендію на навчання в Кембриджі, де провчився до 1880 року.
     З 1882 року Томсон читав лекції з математики в Трініті Коледжі (Кембридж). З 1884 року став професором фізики на кафедрі експериментальної фізики в Кембриджі. Одним з учнів Томсона був Ернест Резерфорд.
     А в 1906 році за відкриття електрона Томсон був удостоєний Нобелівської премії.

Інтернет-урок  "Становлення уявлень про будову атома"

Джозеф Джон Томсон

        Джозеф Томсон був одним з найяскравіших фізиків-класиків, йому належить колосальна роль у формуванні великої міжнародної школи фізиків. За наукові заслуги він був нагороджений медалями Франкліна, Фарадея, Юза, Коплі та іншими нагородами. У 1908 році йому було подаровано дворянство, він був членом Академій наук багатьох країн.
        Джозеф Джон Томсон народився 18 грудня 1856 року в передмісті Манчестера Чітем-Хіллі. У віці 14 років його визначили в Оуенс-коледж (нині Манчестерський університет), а потім він продовжив освіту в Трініті-коледжі Кембріджського університету. Саме тоді Томсон захопився фізикою та математикою, а важливу роль в його кар'єрі зіграли курси експериментальної фізики при коледжі.
        У 1880 році він закінчив навчання, отримавши ступінь бакалавра з математики, і вже на наступний рік був обраний членом вченої ради Трініті-коледжу і почав працювати в Кавендішській лабораторії в Кембриджі. Перша стаття Томсона, опублікована у 1880 році, була присвячена електромагнітній теорії світла. У наступному році з'явилися ще дві роботи.
        Наукові успіхи Джозефа були високо оцінені керівником лабораторії Кавендіша Релеєм. Йдучи у 1884 році з поста директора, він рекомендував своїм наступником Томсона, який з цього часу став керівником Кавендішської лабораторії і одночасно був професором Кембриджського університету і Королівського інституту в Лондоні.
        Найбільшу популярність Томсону принесли його дослідження, пов'язані з відкриттям електрона в 1897 році. Займаючись вивченням проходження електричного струму через розріджені гази, він не тільки відкрив електрон, але і визначив його заряд, а також вперше виміряв відношення заряду електрона до маси, розробив теорію руху електрона в магнітному та електричному полях. За відкриття електрона Томсон в 1906 році був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Томсон запропонував нову модель атома. Хоча досліди, проведені згодом наступником Томсона — Е.Резерфордом, змусили відмовитися від даної моделі, але вона зіграла важливу роль у формуванні уявлень про будову матерії.
        Томсон — один з основоположників класичної електронної теорії металів. Ним отримано вираз для ефективного перерізу розсіювання електромагнітних хвиль вільними електронами (формула Томсона). Важлива роль вченого у відкритті фотоефекту і термоелектронної емісії, а його дослідження «каналових» променів лягли в основу мас-спектрометрії.
        Томсон дав пояснення безперервного спектру рентгенівського випромінювання, встановив природу позитивних іонів, розробив так званий метод парабол для вимірювання відношення заряду частинки до її маси, який відіграв велику роль у дослідженні ізотопів.
        У 1918 році Джозеф вийшов у відставку, передавши лабораторію своєму учневі Е.Резерфорду, і очолив Трініті-коледж в Кембріджі .
        Велике значення мала не тільки наукова, але й організаційна діяльність Томсона. Кавендішська лабораторія за час, коли він її очолював, перетворилася на провідний дослідницький фізичний центр і стала науковою школою для багатьох фізиків-експериментаторів. Там під його керівництвом працювали найбільші вчені — Е.Резерфорд, Ч.Вільсон, Ф.Астон, У.Річардсон, Ч.Баркла, П.Ланжевен, Д.Тейлор, Е.Епплтон та інші .
        Томсон був одружений на Розі Пейджет, у них були син і дочка. Син Томсона Джордж Пейджт також з часом став Нобелівським лауреатом з фізики (у 1937 році за експериментальне відкриття дифракції електронів на кристалах).
        Помер Джозеф Джон Томсон 30 серпня 1940 року в Кембриджі, був похований у Вестмінстерському абатстві в Лондоні.

День Нобеля

      День Нобеля - це щорічне вручення Нобелівської премії, яке проходить 10 грудня в Стокгольмі. Нобелівські премії користуються міжнародним визнанням як найпочесніша громадянська відзнака. Кожен лауреат отримує золоту медаль із зображенням Нобеля і диплом.
      Нобелівські премії з фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та економіки вручає лауреатам його Величність Король Швеції на церемонії, що проходить у річницю смерті Альфреда Нобеля (в 1896 році в Сан-Ремо). Розмір грошової премії змінюється щорічно і становить приблизно 1 мільйон доларів. Нобелівські премії мають великий міжнародний престиж і, крім того, пропонують лауреатам значну економічну підтримку.
     

     Альфред Нобель народився в Швеції 21 жовтня 1833 року. Спочатку батько Альфреда працював конструктором в Стокгольмі. Практично все своє дитинство Альфред Нобель провів у Санкт-Петербурзі, де у сім'ї був свій бізнес. Але, збанкрутувавши, Нобелі повернулися до Швеції, і Альфред зацікавився дією вибухових речовин.
      У 1850-х роках завершилася розробка «динаміту». Його Альфред Нобель вивів зі спеціального складу, що включає в себе нітрогліцерин. Він запатентував свій винахід в 1867 році та відкрив фабрику з його виробництва. Згодом такі ж фабрики Альфред Нобель відкрив в Англії та Німеччині.
      У 1876 році Альфред Нобель переїхав до Франції. У 1888 році в газетах було помилково опубліковано повідомлення про його смерть. Через це у самого винахідника почалася депресія. Цей стан ускладнився тим, що Альфреда Нобеля почали називати «мільйонером на крові», «торгівцем вибухівкою», «динамітним королем». Нобель не хотів, щоб його запам'ятали головним лиходієм епохи, тому 27 листопада 1895 року він склав заповіт, у якому повідомив про заснування премії за видатні досягнення в науці. Для цього він заповів свій величезний статок.
      Помер Альфред Нобель 10 грудня 1896 року в Італії, назавжди запам'ятавшись людям завдяки появі самої почесної премії сучасного світу.