Марія Склодовська-Кюрі

   Марія Склодовська-Кюрі першою дослідила явище радіоактивності і відкрила невідомі тогочасній науці радіоактивні елементи.
   Вона стала першою жінкою, яка захистила у Сорбонні докторську дисертацію.
   Марія Склодовська-Кюрі – найвідоміша жінка-науковець у світі.




 Відео: Марія Склодовська-Кюрі

 

Майкл Фарадей

Відео: Майкл Фарадей

Майкл Фарадей

   Майкл Фарадей Майкл Фарадей народився 22 вересня 1791 року у передмісті Лондона в сім'ї коваля.
   Геніальний самоучка, глибоко релігійна людина, він зробив першу модель електродвигуна, відкрив електромагнітну індукцію (1831), що лежить в основі всіх генераторів струму, винайшов вольтметр (1833) - один з основних фізичних приладів.
  У 1833 році Фарадей відкрив закони електролізу (закони Фарадея). У 1845 році він виявив явище обертання площини поляризації світла в магнітному полі (ефект Фарадея). У тому ж році він відкрив діамагнетизм, а незабаром — парамагнетизм. Фарадей ввів у науку ряд понять — катода, анода, іонів, електролізу, електродів;  а в 1845 році він вперше використав термін «магнітне поле».
    У 1824 році Фарадей був обраний членом Королівського товариства, а в 1825 році став директором лабораторії в Королівському інституті. Досить популярними були його  публічні лекції.
  Досліди, проведені в стінах Королівського інституту, дали вченому змогу висловити думку про існування електромагнітних хвиль за 55 років до відкриття їх Генріхом Герцом. На момент смерті ученого його наукові відкриття отримали визнання 97-ми академій наук.
    Відкриття Фарадея завоювали визнання у всьому науковому світі. На честь його Британське хімічне товариство заснувало медаль Фарадея — одну з найпочесніших наукових нагород. Помер Майкл Фарадей 25 серпня 1867 року в Лондоні.
 Досліди, проведені в стінах Королівського інституту, дали вченому змогу висловити думку про існування електромагнітних хвиль за 55 років до відкриття їх Генріхом Герцом. На момент смерті ученого його наукові відкриття отримали визнання 97-ми академій наук.

Нікола Тесла

     Світ не був готовий до його відкриттів. Безліч його визначних робіт втрачені для нащадків, а більшість щоденників і рукописів зникли за нез'ясованих обставин. Деякі вважають, що Нікола спалив їх сам на початку другої світової війни, переконавшись, що знання, укладені в них, занадто небезпечні для нерозумного людства ...
     Нікола Тесла народився 10 липня 1856 року в гірському селі на території сучасної Югославії, у родині сербського православного священика. Він був незвичайною дитиною. Фантастичні бачення переповнювали його мозок. Він читав ночами, ковтаючи книги з маніакальною завзятістю.
     Він вибрав технічну освіту. Політехнічний інститут у Граці, Празький університет ... На другому курсі університету, у 1880 році, його осіняє ідея індукційного генератора змінного струму. Професор Пешль, з яким Тесла поділився ідеєю, порахував її маревною. Але висновок професора тільки підстьобнуло винахідника, і в 1882 році була побудована діюча модель.
Нікола вирішує обговорити винахід з великим Томасом Едісоном, і в 1884 році він прибуває в Нью -Йорк до Едісону, який був вже відомий і заможний. Едісон, відчувши у молодому вченому конкурента, запропонував Теслі роботу у своїй компанії. Працюючи на Едісона, Тесла не припинив вдосконалення своєї системи змінного струму і в жовтні 1887 року отримав на неї патент.
     Між двома великими винахідниками почалася «холодна війна», і через деякий час вони остаточно посварилися — Едісон не виконав обіцянки виплатити Теслі солідну винагороду за успішне випробування нових генераторів Тесли. Нікола став вести самостійну діяльність. А між ним і Едісоном розгорається конкурентна боротьба, відома в Америці під назвою «Війна струмів». Згодом взаємна неприязнь двох гігантів думки призвела до того, що обидва вони відмовилися від номінування на Нобелівську премію, де їм було запропоновано поділити її на двох.
    16 травня 1888 Тесла продемонстрував свій винахід в американському інституті інженерів-електриків. Серед присутніх у залі виявився мільйонер Джордж Вестінгауз, якого вразило виступ Тесла. Він запропонував винахіднику мільйон доларів за його патенти плюс авторські відрахування. Був укладений договір, і компанія «Вестінгауз Електрик» реалізувала розробки Тесли, побудувавши ГЕС на Ніагарському водоспаді. Отримавши фінансову незалежність, Тесла продовжує свої дослідження. Він робить безліч відкриттів, збагачуючи знання в області теорії полів, резонансу, радіо ...
     Вже в похилому віці він потрапив під машину. Переломи ребер спровокували запалення легенів.
     Великий геній Нікола Тесла помер 7 січня 1943 року в Нью-Йорку (США).

Відео:  Нікола Тесла: Загадочный Гений

Відео: Загублені таємниці Ніколи Тесли

Петро Леонідович Капіца

    Петро Леонідович Капіца народився 8 липня 1894 року в Кронштадті.
    Закінчив Кронштадського реальне училище (1912), потім Петроградський політехнічний інститут (1918). Керівником дипломної роботи Капіци був академік А. Ф. Іоффе. На його ж кафедрі Капіца залишився працювати після закінчення інституту.
    У 1921 році разом з Іоффе та іншими вченими вирушив у відрядження до Англії. Працював у Кембріджському університеті у Е.Резерфорда, виконав дослідження з альфа, бета випромінюванням, створив метод отримання сильних магнітних полів. За ці роботи в 1923 році отримав премію ім. Дж.Максвелла. У тому ж році отримав ступінь доктора філософії Кембриджського університету.
    З 1924 року — помічник директора Кавендішської лабораторії. У 1925 році був обраний членом ради Трініті-коледжу, в 1929 — членом Лондонського королівського товариства і членом-кореспондентом АН СРСР.
    У 1933 році очолив лабораторію ім. Монд Королівського товариства, спеціально створену для проведення робіт під керівництвом Капіци.
    У 1934 році Капіца приїхав у відпустку в СРСР, але повернутися назад в Кембридж йому не дозволили.
    У 1935 році він очолив Інститут фізичних проблем в Москві. У 1939 році був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Лауреат Сталінських премій 1941 і 1943 років з фізики.
    У 1946 році Капіца був знятий з поста директора Інституту фізичних проблем, а в 1955 році знову призначений на цю посаду. У тому ж році став головним редактором «Журналу експериментальної і теоретичної фізики».
    Дослідження Капіци в галузі фізики низьких температур, створення їм техніки для отримання імпульсних надсильних магнітних полів, роботи з фізики плазми, створення ожіжітеля водню, в 1934 році — ожіжітеля гелію, а в 1939 році — установки низького тиску для промислового отримання кисню з повітря ... Ці та інші дослідження збагатили багаж наукових досягнень країни в галузі фізики. Капіца був членом багатьох зарубіжних академій наук і наукових товариств, нагороджений медалями М.Фарадея (1942), Б.Франкліна (1944), М.В.Ломоносова (1959), Н. Бора (1964) , Е. Резерфорда (1966).
    Помер Петро Леонідович Капіца в Москві 8 квітня 1984 року.
Відео; Будинок-музей Петра Леонідовича Капіци.

Відео: Петро Капіца / Pyotr Kapitsa. Жизнь Замечательных Людей.

Ігор Євгенович Тамм

    Ігор Євгенович Тамм народився  8 липня 1895 року  у Владивостоці, в родині інженера.
    У 1898 році його сім'я переїхала в Єлизаветград. Після закінчення гімназії Тамм навчався в університеті Единбурга. Перед початком Першої світової війни перевівся на фізико-математичний факультет Московського університету, який і закінчив у 1918 році з дипломом з фізики.
    Йшов добровольцем на фронт як «брат милосердя». Після короткочасного захоплення політикою (член партії меншовиків, депутат Першого З'їзду Рад від Єлисаветграда) починає академічну кар'єру. Викладає в різних наукових установах: Таврійському університеті (Сімферополь) (1919-1920), з 1920 року викладає в Одеському політехнічному інституті.
    З 1922 року (з двома короткими перервами) і до кінця кар'єри діяльність Тамма протікає в Москві. Протягом багатьох років він керує кафедрою теоретичної фізики Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ). Стає доцентом і професором. З 1934 року працює у Фізичному інституті ім. Лебедєва АН СРСР, засновує і очолює там теоретичний відділ, який справив великий вплив на наукову роботу Тамма.
    1 лютого 1933 Тамма обирають членом-кореспондентом АН СРСР по відділенню математичних і природничих наук, а 23 жовтня 1953 Ігор Євгенович стає академіком АН СРСР по відділенню фізико-математичних наук.
    Тамм — видатний фізик-теоретик. Основні напрямки наукової творчості Тамма відносяться до квантової механіки, фізики твердого тіла, теорії випромінювання, ядерної фізики, фізики елементарних частинок, а також до вирішення ряду прикладних задач. Спільно з І.М. Франком описав рух частинок в середовищі зі швидкістю, що перевищує швидкість світла в цьому середовищі (Ефект Вавилова-Черенкова), за що в 1958 році отримав Нобелівську премію. Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946). У 1967 році був нагороджений Великою золотою медаллю імені М.В. Ломоносова.
    Ігор Євгенович Тамм помер в Москві 12 квітня 1971 від бічного аміотрофічного склерозу, який призвів до паралічу дихальних м'язів.

• Ім'ям академіка   І. Є. Тамма названа площа в Москві.
• На цого честь встановлено меморіальну дошку на будинку Фізичного Інституту АН СРСР у Москві.
• У 1995 році Академія СРСР заснувала премію імені І.Є.Тамма.
• Рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2012 року Тамму Ігорю 
• Євгеновичу посмертно присвоєно звання "Почесний громадянин міста Кіровограда". 

Пам'ятник І.Є.Тамму у .Кіровограді

Християн Гюйгенс

     Християн Гюйгенс народився в Гаазі 14 квітня 1629 року. Здобув освіту в університетах Лейдена і Бреди. У 1665-1681 роках жив у Парижі, з 1681 року — в Гаазі.
     Свою наукову діяльність Гюйгенс почав з розробки класичних проблем математики: теорем про квадратуру гіперболи, еліпса та кола, про величину кола. Він уточнив також значення числа «пі». У 1657 році була закінчена перша велика робота по теорії ймовірності «Про розрахунки при азартних іграх».
      Гюйгенс став відомим завдяки створенню маятникових годин в 1658 році. Він придумав спусковий механізм, завдяки якому годинник йшли не затухаючи. З цього часу він зацікавився проблемами механіки. У 1673 році він видав великий науковий працю «Хитні годинник, або про рух маятника».
     Займаючись оптикою, Гюйгенс удосконалив об'єктив лінзового телескопа, придумав окуляр, названий його ім'ям («окуляр Гюйгенса»), а також придумав прилад для вимірювання малих кутів — мікрометр.
     Сконструювавши 24-футовий телескоп, Гюйгенс відкрив кільце Сатурна і його супутник Титан, розрахував період обертання супутника навколо Сатурна. Також він виявив полярні шапки на Марсі і смуги на Юпітері.
     У 1680 році Гюйгенс почав роботу над так званою «планетної машиною», яка моделювала рух небесних тіл.
     Помер Гюйгенс в рідному місті 8 липня 1695 року.

Відео: Християн Гюйгенс

Микола Басов

    Микола Геннадійович Басов народився 14 грудня 1922 року в селі Усмань (зараз це місто в Липецькій області). Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до Воронежа.
     Закінчення школи співпало з початком Великої Вітчизняної війни. Микола, пройшовши курси асистента лікаря у військовій медичній академії, пішов на фронт.
    Після війни Басов продовжив освіту і вступив до Московського інженерно-фізичний інститут, одночасно працюючи лаборантом у Фізичному інституті імені Лебедєва АН СРСР. Саме тут він через кілька років захистив докторську дисертацію і став у 1958 році заступником директора, а потім і директором.
     Основний напрямок робіт Басова — квантова електроніка. У 1963 році Басов організовує в інституті лабораторію квантової радіофізики, де продовжує свої дослідження в галузі квантової електроніки. Вченому вдалося створити разом з колегами перший квантовий генератор.
     Він займався і науково-просвітницькою роботою, очолюючи редакцію журналів «Наука», «Природа», «Квантова електроніка» і товариство «Знання».
     Наукові дослідження Басова лягли в основу появи лазера. Саме він зміг створити йодний і ексимерний лазер, розробив методи і висловив ідеї застосування лазерів, наприклад, в нелінійній оптиці. За свої досягнення Басов в 1959 році став лауреатом Ленінської, а в 1964 році — лауреатом Нобелівської премії з фізики. 
     Помер радянський фізик 1 липня 2001 року.

Чарльз Гловер Баркла

     Чарльз Баркла, англійський фізик, що здійснив поляризацію рентгенівського проміння
     Чарлз Гловер Баркла (англ. Charles Glover Barkla) (*27 червня 1877, Віднес — †23 жовтня 1944, Единбург) — британський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1917 р. за досягнення у рентгенівській спектроскопії та пов'язаних питаннях рентгенівського випромінювання.
     Чарльз Баркла почав вивчати фізику і математику в 1894 р. — невдовзі після відвідування Ліверпульського Інституту — в Університеті Ліверпуля, який був тоді частиною Вікторіанського Університету.
     Після отримання диплома з фізики в 1898 р. і закінчення аспірантури в 1898 р. він отримав дослідницьку стипендію в лабораторії Кавендіша Трініті Коледжу в Кембриджі. Однак вже через рік він перейшов в королівський коледж в Кембриджі, а в 1902 р. повернувся в Ліверпуль.
     В 1909 р. він зайняв місце професора фізики в Лондонскому Університеті і перейшов в 1913 р завідувати кафедрою натурфілософії в Единбурзькому університеті, якою керував до своєї смерті.
     В 1907 р Баркла одружився на Мері Естер Ковелл. У нього було двоє синів та одна дочка. 
     Уже в 1902 р. Баркла займався рентгенівським випромінюванням. Він відкрив характеристичне рентгенівське випромінювання хімічних елементів і флуоресцентну складову розсіяного рентгенівського випромінювання. Також він виявив поляризацію рентгенівського випромінювання, що мало велике значення для усвідомлення рентгена як електромагнітного випромінювання.
    В 1917 р. він отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття характеризованого рентгенівського випромінювання елементів». У тому ж році отримав медаль Х'юза від Лондонського королівського товариства.
    Іменем Баркла названо кратер на Місяці.
Джерело: Вікіпедія.

Джеймс Клерк Максвелл

    

      Джеймс Клерк Максвелл, британський фізик, народився 13 червня 1831 року. Навчався в університетах Единбурга і Кембриджа. З 1856 по 1860 роки був професором Абердинського коледжу «Марішал», а з 1860 по 1865 — професором Лондонського університету. У 1871 році Максвелл став професором Кембриджського університету, де згодом створив відому Кавендішської лабораторії — першу в Британії спеціально обладнану фізичну лабораторію.
      Максвелл — один з родоначальників статистичної фізики і класичної електродинаміки, член Королівського товариства Лондона.
     Велику популярність Максвеллу принесла його теорія електромагнетизму, яка стала класикою сучасної фізики. Вона була виражена у формі рівнянь і в наукових та освітніх колах отримала назву «Рівняння Максвелла».
     Крім усього цього Максвелл був автором наступних винаходів і досягнень. Він винайшов диск, на поверхні якого нанесені шари різної фарби — при обертанні цього дзиги утворювалися найцікавіші комбінації кольорів: червоний і жовтий давав оранжевий, синій і жовтий — зелений, а всі кольори спектру при змішанні утворювали білий колір. Є і ще один цікавий факт — Максвеллу приписують створення першої в світі кольорової фотографії.
     Помер Джеймс Клерк Максвелл 5 листопада 1879 року в Кембриджі.

                                     
                                                                                                                         Единбурзька академія (сучасний вигляд)

Відео: Джеймс Клерк Максвелл

Томас Юнг

«Кожен може зробити те, що можуть зробити інші» 

 Томас Юнг Томас 

    Юнг народився в Англії 13 червня 1773 року.
    Батько Юнга був торговцем. У сім'ї виховувалося десятеро дітей. Найстарший з них — Томас — з раннього дитинства виявляв інтерес до науки. Він дуже багато читав, був надзвичайно кмітливою дитиною. У восьмирічному віці Юнг почав вивчати математику, а потім захопився іноземними мовами. Він здобував освіту в престижних навчальних закладах Лондона, Единбурга, Кембриджа, там Юнг вивчав переважно оптику і медицину.
     У 1794 році Томаса Юнга обрали секретарем Лондонського королівського товариства. У 1811 році він став лікарем однієї з лікарень Лондона і в ній пропрацював все життя.
     Незважаючи на те, що Юнг є автором багатьох наукових розробок в галузі механіки, оптики та лінгвістики, він, крім усього, захоплювався живописом, спортом і музикою. Юнга поважали колеги, друзі, пацієнти і всі, хто хоч раз зустрічався з цим неабияким і надзвичайно освіченим чоловіком. Серед найголовніших відкриттів Томас Юнг Томаса Юнга можна назвати обгрунтування хвильової теорії світла і інтерференції. 
     10 травня 1829 року Томас Юнг помер, перебуваючи в Лондоні. Він вважається важливою фігурою у розвитку світової фізики та філології.
Джерело:  Beyond.ua                          

Християн Гюйгенс

   Християн Гюйгенс народився в Гаазі 14 квітня 1629 року. Здобув освіту в університетах Лейдена і Бреди. У 1665-1681 роках жив у Парижі, з 1681 року — в Гаазі.
   Свою наукову діяльність Гюйгенс почав з розробки класичних проблем математики: теорем про квадратуру гіперболи, еліпса та кола, про величину кола. Він уточнив також значення числа «пі». У 1657 році була закінчена перша велика робота по теорії ймовірності «Про розрахунки при азартних іграх».
    Гюйгенс став відомим завдяки створенню маятникових годин в 1658 році. Він придумав спусковий механізм, завдяки якому годинник йшли не затухаючи. З цього часу він зацікавився проблемами механіки. У 1673 році він видав великий науковий працю «Хитні годинник, або про рух маятника».
     Займаючись оптикою, Гюйгенс удосконалив об'єктив лінзового телескопа, придумав окуляр, названий його ім'ям («окуляр Гюйгенса»), а також придумав прилад для вимірювання малих кутів — мікрометр.
    Сконструювавши 24-футовий телескоп, Гюйгенс відкрив кільце Сатурна і його супутник Титан, розрахував період обертання супутника навколо Сатурна. Також він виявив полярні шапки на Марсі і смуги на Юпітері.
    У 1680 році Гюйгенс почав роботу над так званою «планетної машиною», яка моделювала рух небесних тіл.
    Помер Гюйгенс в рідному місті 8 липня 1695 року.

Борис Курчатов

   «Атом — мізерна частка, з якою пов'язані найбільші досягнення і трагедії»
                                          Георгій Александров 

   13 квітня 1972 року помер великий учений Борис Курчатов.
    Борис Курчатов народився в нинішній Челябінській області 3 серпня 1905 року. Його батько був місцевим землеміром, а мати — шкільною вчителькою.
    У 1921 році він почав навчання в Таврійському університеті, на хімічному факультеті. Після двох років навчання Борис Курчатов перевівся з Сімферополя до Казані.
     У 1927 році випускник університету Борис Курчатов почав працювати в Ленінградському фізико-технічному інституті, а в травні 1943 року його перевели до Московської лабораторії № 2. Там Курчатов пропрацював все своє життя.
     Роботу над своєю теорією сегнетоелектриків Борис Курчатов почав ще в Ленінграді. Він провів чимало досліджень в області твердих випрямлячів, розробивши сульфатний випрямляч. Борис Курчатов — один із першовідкривачів ядерної ізомерії брому. Для ядерної фізики того часу його відкриття були вкрай важливими.
     У 1938 році Курчатов став кандидатом фізико-математичних наук. Він активно зайнявся питаннями штучної радіоактивності. Крім того, Борис Курчатов багатьма вважається засновником радянської радіохімії. Важливою для вченого була і радіоекологія. Борис Курчатов опублікував 150 наукових робіт.
Джерело: Beyond.ua

Відео: Випробування першої радянської атомної бомби (1949)

Нільс Бор пропонує планетарну модель будови атома

    Модель Бора, що припускає, що електрони рухаються навколо атомного ядра подібно до планет, що звертаються навколо зірки, дозволила пояснити хімічні та оптичні властивості атомів. 

   У 1922 році за цю роботу Нільс Бор був нагороджений Нобелівською премією.

    Досліди з вивчення проходження електричного струму через рідини, що проводяться Фарадеєм , дали уявлення про електрику як окремих одиничних зарядах.

   Величини цих зарядів були визначені при вивченні проходження електричного струму через гази. Відкриття мимовільного розпаду атомів привело до уявлення про складності атома. Відкриття ядер атома дало можливість Резерфорду в 1911 році побудувати одну з перших моделей будови атома.

   Датський фізик Нільс Бор 28 лютого 1913 запропонував свою теорію будови атома, в якій електрон в атомі не підкоряється законам класичної фізики. Відповідно до цієї теорії електрон обертається навколо атома по строго стаціонарним кругових орбітах. Бор ввів поняття квантового співвідношення між радіусом орбіти і швидкістю електрона.

    Згодом теорія Бора була доповнена і переосмислена. На зміну теорії Бора прийшла квантова модель будови атома.

Джерело: Альманах визначних подій

Ігор Курчатов

           Життя людини не вічне, але наука і знання переступають пороги століть
                     Ігор Курчатов
     111 років тому, 12 січня 1903 року, народився Ігор Курчатов.
     Ігор Васильович Курчатов — російський фізик, організатор і керівник робіт у галузі атомної науки і техніки в СРСР, академік АН СРСР (1943). Досліджував сегнетоелектрики. Спільно із співробітниками виявив ядерну ізомерію. Під керівництвом Курчатова споруджений перший радянський циклотрон (1939), відкрито спонтанний поділ ядер урану (1940), розроблено протимінний захист кораблів, створено перший в Європі ядерний реактор (1946), першу в СРСР атомну бомбу (1949), перші у світі термоядерна бомба (1953) і АЕС (1954). Засновник і перший директор Інституту атомної енергії (з 1943, з 1960 — імені Курчатова).

      Нагороди
      Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954). Ленінська премія (1957), Державна премія СРСР (1942, 1949, 1951, 1954).
     Резерфордій, 104-й елемент Періодичної системи елементів Менделєєва, отриманий у 1964 році; пропонувалося назвати на честь Курчатова "Курчатовій".
     Іменем академіка Курчатова названо вулиці у Києві, Москві, Пермі, інститут атомної енергії Курчатовський, місто Курчатов — місто у Східно-Казахстанській області, де жив і працював академік під час випробувань ядерної зброї, астероїд 2352 "Курчатов", науково-дослідницьке судно «Академік Курчатов».
      7 лютого 1960 року вчений помер.

Відео: Сверхсекретный ученый СССР Игорь Курчатов


Відео: Игорь Васильевич Курчатов. Ученый


Відео: 110 лет со дня рождения академика И.В. Курчатова

Нікола Тесла

    Я не працюю більше для сьогодення, я працюю для майбутнього
                Нікола Тесла

      71 рік тому (7 січня 1943 року) помер Нікола Тесла.
       Нікола Тесла — сербський та американський винахідник і фізик. Походив із сербської сім'ї, згодом став громадянином США. Тесла найбільш відомий своїми винаходами в області електрики, магнетизму та електротехніки. Зокрема Теслі належать винаходи змінного струму, поліфазової системи та електродвигуна з перемінним струмом. Він був ключовою фігурою при побудові першої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді. Одиниця вимірювання магнітної індукції в системі СІ названа на честь дослідника.
       До відкриттів Ніколи Тесли світ виявився не готовий. До нашого часу збереглися не всі його роботи, багато рукописів зникло за нез'ясованих обставин. Багато Нікола Тесла спалив, оскільки вважав їх небезпечними для людства.
       Народився Нікола Тесла 10 липня 1856 року в невеликому селі, що знаходиться на території колишньої Югославії. Його батько був сербським православним священиком. Із самого дитинства Нікола Тесла вирізнявся серед однолітків, він постійно розповідав про якісь фантастичні видіння, які буквально переповнювали його мозок.
       Нікола Тесла отримав технічну освіту, закінчивши Політехнічний інститут у Граці і Празький університет. На другому курсі Нікола придумав, як створити індукційний генератор змінного струму. Але його ідею професор Пешль визнав божевільною. За два роки, в 1882 році, Нікола Тесла все-таки побудував діючу модель індукційного генератора.
       У жовтні 1887 року він почав співпрацювати з відомим ученим і винахідником Томасом Едісоном. Потім він запатентував свій генератор.
       16 травня 1888 року Теслі запропонували мільйон доларів за викуп його патенту. Генератор Тесли почали випускати у виробничих масштабах.
       Помер Нікола Тесла 7 січня 1943 року.
Відео: Володар світу Нікола Тесла


Відео: Повелитель блискавок. Нікола Тесла

Джозеф Джон Томсон

        Джозеф Томсон був одним з найяскравіших фізиків-класиків, йому належить колосальна роль у формуванні великої міжнародної школи фізиків. За наукові заслуги він був нагороджений медалями Франкліна, Фарадея, Юза, Коплі та іншими нагородами. У 1908 році йому було подаровано дворянство, він був членом Академій наук багатьох країн.
        Джозеф Джон Томсон народився 18 грудня 1856 року в передмісті Манчестера Чітем-Хіллі. У віці 14 років його визначили в Оуенс-коледж (нині Манчестерський університет), а потім він продовжив освіту в Трініті-коледжі Кембріджського університету. Саме тоді Томсон захопився фізикою та математикою, а важливу роль в його кар'єрі зіграли курси експериментальної фізики при коледжі.
        У 1880 році він закінчив навчання, отримавши ступінь бакалавра з математики, і вже на наступний рік був обраний членом вченої ради Трініті-коледжу і почав працювати в Кавендішській лабораторії в Кембриджі. Перша стаття Томсона, опублікована у 1880 році, була присвячена електромагнітній теорії світла. У наступному році з'явилися ще дві роботи.
        Наукові успіхи Джозефа були високо оцінені керівником лабораторії Кавендіша Релеєм. Йдучи у 1884 році з поста директора, він рекомендував своїм наступником Томсона, який з цього часу став керівником Кавендішської лабораторії і одночасно був професором Кембриджського університету і Королівського інституту в Лондоні.
        Найбільшу популярність Томсону принесли його дослідження, пов'язані з відкриттям електрона в 1897 році. Займаючись вивченням проходження електричного струму через розріджені гази, він не тільки відкрив електрон, але і визначив його заряд, а також вперше виміряв відношення заряду електрона до маси, розробив теорію руху електрона в магнітному та електричному полях. За відкриття електрона Томсон в 1906 році був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Томсон запропонував нову модель атома. Хоча досліди, проведені згодом наступником Томсона — Е.Резерфордом, змусили відмовитися від даної моделі, але вона зіграла важливу роль у формуванні уявлень про будову матерії.
        Томсон — один з основоположників класичної електронної теорії металів. Ним отримано вираз для ефективного перерізу розсіювання електромагнітних хвиль вільними електронами (формула Томсона). Важлива роль вченого у відкритті фотоефекту і термоелектронної емісії, а його дослідження «каналових» променів лягли в основу мас-спектрометрії.
        Томсон дав пояснення безперервного спектру рентгенівського випромінювання, встановив природу позитивних іонів, розробив так званий метод парабол для вимірювання відношення заряду частинки до її маси, який відіграв велику роль у дослідженні ізотопів.
        У 1918 році Джозеф вийшов у відставку, передавши лабораторію своєму учневі Е.Резерфорду, і очолив Трініті-коледж в Кембріджі .
        Велике значення мала не тільки наукова, але й організаційна діяльність Томсона. Кавендішська лабораторія за час, коли він її очолював, перетворилася на провідний дослідницький фізичний центр і стала науковою школою для багатьох фізиків-експериментаторів. Там під його керівництвом працювали найбільші вчені — Е.Резерфорд, Ч.Вільсон, Ф.Астон, У.Річардсон, Ч.Баркла, П.Ланжевен, Д.Тейлор, Е.Епплтон та інші .
        Томсон був одружений на Розі Пейджет, у них були син і дочка. Син Томсона Джордж Пейджт також з часом став Нобелівським лауреатом з фізики (у 1937 році за експериментальне відкриття дифракції електронів на кристалах).
        Помер Джозеф Джон Томсон 30 серпня 1940 року в Кембриджі, був похований у Вестмінстерському абатстві в Лондоні.

ТОМАС ЕДІСОН

     18 жовтня 1931року у віці 84 років помер Томас Алва Едісон — американський вчений і винахідник.
   На рубежі XIX і XX століть американський електротехнічний журнал запропонував читачам визначити рейтинг 25 найвидатніших електротехніків. Едісон зайняв почесне четверте місце після Фарадея, Кельвіна, Максвелла. Але важливе не місце. Головне — він подарував людству масу винаходів, які сприяли прогресу суспільства.
    Унікальність Едісона не тільки в його багатогранній і плідній винахідницькій діяльності — ним отримано понад 3000 патентів, такої кількості до нього ніколи не отримувала жодна людина, — але і в рідкісному поєднанні таланту винахідника з талантом перспективного і масштабно мислячого організатора. Він створив індустрію винаходів, організував ряд науково-дослідних і виробничих комплексів по масовому випуску і впровадженню розроблених в його лабораторіях виробів, заклав основи електротехнічної промисловості США і багато в чому сприяв розвитку цієї галузі в Європі.
      На його могилі в Менло-Парку, де була його перша лабораторія, в кам'яну глибу врізана бронзова дошка з написом:
«Тут Томас Алва Едісон почав свою службу людству з метою полегшити йому шлях до прогресу».

       Найвідоміші винаходи Томаса Едісона.
    Вощений папір.
    Мімеографе (машина трафаретного друку).
    Вугільний телефонний мікрофон.
    Фонограф.
    Електрична лампочка.
    Магнітний рудний сепаратор.
    Вакуумна лампа для радіо.
    Камера для відтворення рухомих картинок.
    Диктофон.
    Різновид портланд-цементу.
    Пристрій для запису голосу.
    Дуплексний ручний і автоматичний телеграфний апарат.
    Новий вид акумуляторної батареї.
    Машина для дроблення руди.
    Хімічний препарат фенол.
    Електрична ручка.
    Трифазна система електроживлення.
    Підземна електромережу.
    Залізничний електровоз.
    Біржовий тикер.
    Електричний зумер (автомобільний гудок.)
    Патрон і вимикач.
    Метод виготовлення синтетичної гуми з рослини золотушника.

     

7 жовтня 1947 року Нільс Бор отримав Орден Слона

    7 жовтня 1947 року, в свій 62-й день народження, один з основоположників атомної фізики Нільс Бор отримав від короля Данії Фредеріка IX вищу національну нагороду — орден Слона.
    Орден Слона має найоригінальніший знак з усіх нагород світу. Всі інші орденські знаки, навіть при всій рідкості і незвичності їх форм, замислювалися як більш-менш плоскі, щоб однією своєю стороною вони могли щільно прилягати до одягу.
    Орден являє собою покритого білою емаллю і прикрашеного діамантами слона з бойовою башточкою, перед якою сидить темношкірий погонич.
    Вважається, що екзотичний орден був заснований данськими лицарями після перемоги у Третьому хрестовому поході над сарацинами, що билися на слонах. У геральдиці ця емблема символізує мудрість, справедливість, великодушність і інші благородні якості.
    У Данії він постійно зустрічається і в інших нагородах, а також у художніх гравюрах і різних творах мистецтва, які багато в чому насичені метафорами.
    Нільса Бора відзначили не тільки як патріарха науки , але і як гуманіста, який прагнув запобігти ядерну гонку.

Майкл Фарадей

            Є, проте, одна щаслива обставина: які б не були наші думки, їм не змінити законiв природи
                      Майкл Фарадей

      22 вересня 1791 року народився Майкл Фарадей. Сім'я, що проживала в передмісті Лондона, на той час займалася ковальством. Хлопчик рано змушений був заробляти гроші: після закінчення початкової школи він почав працювати рознощиком газет. У 1804 році Майкл Фарадей став учнем палітурника Рибо, він і зіграв вирішальну роль у прагненні хлопчика до знань.
      У 1813 році Фарадей потрапив на лекцію Гемфрі Деві, яка проходила в Королівському інституті. Після почутого Майкл Фарадей написав Деві листа, завдяки чому став асистентом в лабораторії інституту.
     Майкл подорожував по Європі зі своїм учителем, а також допомагав Деві в його безпосередній роботі, пов'язаній з дослідженнями.
      За деякий час Майкл Фарадей здійснив зріджування хлору, а також інших газів, а потім отримав бензол. У 1821 році вчений створив вдосконалену модель електродвигуна. А через 10 років Майкл Фарадей відкрив електромагнітну індукцію. Відкривши закони електролізу, Майкл Фарадей ввів у фізику поняття катода, анода, електродів, Майкл Фарадей іонів і т.д.
      У 1825 році він очолив лабораторію при Королівському інституті. На його лекціях завжди було багато людей. Про Майкла Фарадея дізнався весь світ.
      Помер великий учений 25 серпня 1867 року.

Відео: Майкл Фарадей



Відео: Майкл Фарадей. Від електрики до електрогенератора


Відео: Дослід Фарадея